ІСТОРІОСОФСЬКІ ІНВЕКТИВИ І ЛІРИЧНЕ САМОЗАНУРЕННЯ У КНИЗІ «ТАНОК ВОГНЮ» ДМИТРА КРЕМЕНЯ

Анотація

У літературознавчій статті проаналізовано поетичну збірку Д.Кременя «Танок вогню» (1983), яка, услід за «Травневою аркою « (1978) та «Північним сяйвом» (1982), а також студентським рукописом «Танок блукаючого вогню» (1974), забороненим до друку та вилученим під час обшуку в гуртожитку, відтворила шляхи творчих пошуків індивідуального стилю автора від експериментаторства, нонконформізму, «штюрмерства» та модерністичних уподобань, представлених у новаторських поемах-симфоніях та містеріях, до класичних поетичних форм, за якими маскувалися нові інтелектуальні обрії та смислові потужності. Серед таких - карпатсько-причорноморський міфопростір, язичницько-християнський тип світовідчуття, зміщений в історіософському осягненні концепт буття, медитативне письмо, сугестивна спрямованість, помітний герметизм, біблійні мотиви та сучасні візії життя. Зовні складається враження, що творча вибуховість закарпатського студента та стриманість миколаївського журналіста демонструє міфопростір різних письменників. Натомість творче alter ego - це про закритість від світу очевидною «незрозумілістю» художніми засобами як «тихої» лірики і поетів-метафористів, так і Кременевим ідіостилем, увиразненим у наступних збірках.